Сергійчук: Мазепа був українським державником

0 25 липня виповнилося 320 років від часу, коли гетьманом лівобережної України став Іван Мазепа.

Українське суспільство досі не може визначитися з власними оцінками національної історії, а відтак, частина громадян вважає Мазепу національним героєм, а частина, вслід за російською історіографією, - зрадником дружби з Росією.

Чи тут ідеться про вплив радянської історичної науки, яка подавала українську історію крізь призму російсько центризму?

Які причини того, що гетьман Мазепа, який мав би бути для українців героєм, є ним далеко не для усіх?

Про це Фідель Павленко розмовляв з київським істориком Володимиром Сергійчуком. І насамперед запитав, чому на Заході про Мазепу знають ледь не більше, ніж у самій Україні, насамперед завдяки видатним діячам культури – від Байрона до Чайковського?

Володимир Сергійчук: Мазепу знають на Заході як героя романів в основному, а не як державника. А ми хотіли б, щоб насамперед ми знали його як патріота, як державника, а потім вже як героя, так би мовити, різних колізій.

Мазепу знають на Заході як героя романів в основному, а не як державника. А ми хотіли б, щоб насамперед ми знали його як патріота, як державника, а потім вже як героя, так би мовити, різних колізій.

Володимир Сергійчук

Бі-Бі-Сі: Для цього що треба, щоб його знали як державника в історіографії?

Володимир Сергійчук: Треба, щоб українська історіографія не оглядалася на сусідів, а писала українську правду, та й усе.

Бі-Бі-Сі: Тобто ми так плавно переходимо до запитання, що в Росії і досі постать Мазепи асоціюється зі стереотипом зрадника. І здається, українські історики досі не мають єдиної думки, як ставитися до цього стереотипу.

Володимир Сергійчук: Я вважаю, що той український історик, який хоче знати правду про Мазепу, має можливість сьогодні її знати і має можливість її відкривати. Сьогодні є можливість написати про Мазепу правдиво, тому що немає вже ніякого дамоклевого меча зверху, який висить над дослідником, який хоче сказати правду. Принаймні та література, яка видана навіть у Москві, видана російською мовою, ті документи Петра І, листування, документи, що залишилися з українських архівів, вони дають нам повне уявлення, хто такий Іван Мазепа і що він хотів.

Бі-Бі-Сі: Ви як історик знаєте, звичайно, про постать цієї людини набагато більше пересічного українця. Чому, на вашу думку, пересічні українці взагалі мало знають не лише про Мазепу, а і про видатних постатей української історії і досі? Я думаю, що в радянських підручниках історії для школярів, чи навіть студентів цим постатям свідомо відводилося, якщо відводилося, буквально кілька рядків. Але що заважає зараз популяризувати видатні постаті української історії для школярів і студентів, для молоді?

На мій погляд, немає твердої, цілеспрямованої державної політики в цьому напрямі. Тим паче, сьогоднішня влада, я так розумію, не дуже хотіла, щоб про таких видатних українців, тих, хто справді працював на Україну, для українського майбутнього, щоб про них справді знали широкі кола.

Володимир Сергійчук

Володимир Сергійчук: На мій погляд, немає твердої, цілеспрямованої державної політики в цьому напрямі. Тим паче, сьогоднішня влада, я так розумію, не дуже хотіла, щоб про таких видатних українців, тих, хто справді працював на Україну, для українського майбутнього, щоб про них справді знали широкі кола. Я можу судити по одному: кілька років тому я запропонував видавництву “Україна” серію книжок “Українські державники”. Вийшла книга про Дмитра Вишневецького як засновника Січі, як засновника того соціального стану, який ми називаємо козацтвом. Вийшла книга про Симона Петлюру. В подальшому видавництво “Україна” пропонувало державним інституціям, які виділяють кошти на таку соціально значущу літературу: книги про Івана Франка, про Андрея Шептицького, і цього року пропонували про Романа Шухевича, щоб було державне замовлення. Ці всі три позиції були викреслені.

Бі-Бі-Сі: Власне, найсуперечливішою, мабуть, сторінкою історії самого Івана Мазепи, яка затьмарила всі його досягнення, які раніше навіть ніхто і не заперечував, у розвиткові культури і освіти в України, чимало досягнень його як державного діяча, як просвітянина, але найсуперечливіша сторінка – його союз із швецьким королем проти Петра І під Полтавою, і зрештою, поразка. На вашу думку, якби Мазепа і шведи перемогли під Полтавою, якою би була Україна? Чи шведи б дотрималися своєї обіцянки тоді надати незалежність Україні?

Володимир Сергійчук: Думаю, що Швеція, яка брала на себе функції патронату над Україною, вона далеко від України, і можливо, в якійсь мірі шведський король мав би вплив на Україну, тим паче, що він тоді зміцнився б, після такої перемоги, якби вона була ним досягнута. Він мав би більший вплив у Європі і відповідно впливав би, звичайно, якийсь час принаймні на українські справи. Але тоді б не з’єднувало багато чого Україну, як це з’єднало Україну із Росією, а саме: спільність території, спільний кордон, церква, яка виконує і до сьогодні роль ідеологічну, я б сказав, щодо впливу наших сусідів, і багато чого іншого. Тобто я вважаю, що історія українська пішла б іншим шляхом.

Бі-Бі-Сі: От якби Ви як історик спробували, хоча це, можливо, не дуже коректно, але спробували якось порівняти найвидатніших гетьманів України і визначити місце Мазепи в цьому списку, бо навіть зараз, я переконаний, можна запитати пересічного українця низку прізвищ гетьманів. Хмельницького, наприклад, згадають усі. Мазепу – можливо, навіть не усі. Дорошенка – можливо, не усі. Сагайдачного – хтось, а може, хтось і ні. Як би Ви як історик визначили місце Мазепи в когорті найвидатніших гетьманів чи керівників української держави, напівзалежної чи незалежної?

Володимир Сергійчук: Я визнав би однозначно його другим після Богдана Хмельницького. Це його місце.

Бі-Бі-Сі: Все ж таки другим після Хмельницького?

Володимир Сергійчук: Так. Чому я ставлю на перше місце Богдана Хмельницького? Тому що Богдан Хмельницький у середині XVII століття досяг відродження української державності в формі Гетьманщини. А Іван Мазепа вже намагався зберегти цю державу. І він шукав шляхи для її збереження через союз із сильним союзником. От якраз таким союзником він бачив шведського короля, який тоді справді був наймогутнішим в Європі. Так вважалося принаймні. Для мене однозначно, що після Хмельницького, перша постать – це Іван Мазепа, потім я поставив би Івана Виговського, а потім поставив би Петра Дорошенка. Це з українських гетьманів-державників.