RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Розділ / Герої / Минулих часів

УБРАВСЯ В ЖУПАН - І ВЖЕ ПАН, АБО УРОК ПОЛІТИЧНОГО ПЕРЕВДЯГАННЯ

0 Пізніше він спокутував гріхи ранньої молодості. Від образів жертв комуністичних репресій перейшов до образів комуністичних провідників. І коли перші були янголами, то вождів малював уже мазками часу, нещадного до недавніх ікон. Був, мовляв, волом, та став козлом. Здається, з цього погляду найбільше йому вдався образ того, за "царювання" якого в Україні він вступав до лав Комуністичної партії, з котрої його звіяв серпень 1991 року.

Подейкують, портрет вождя у дусі нових віянь молодий історик писав, уже приміряючи й себе до великої політики. Саме натрапив на "кобилку", яка мала вивезти його з столичної провінції на політичний Олімп. Знав те, про що говорив Гельвецій: для кар'єри потрібні покровителі, а не друзі. І хоч "кобилка" була така собі, та з тієї кадрової кузні, яка підняла на вершини влади партійного вождя, про якого замірився писати. Потім уже злі язики плескали, що варто пройтися рядками того писання, щоб зрозуміти, як скрупульозно вивчав автор перегони чужої кар'єри. Щоб повторити її якщо не на повну силу, бо є один природний (чи кровний?) бар'єр, а бодай в усіченому варіанті, але сповна скуштувати меду влади. Хоча б у ролі "кобилчиного" фаворита.

Нещодавно випало перечитати той "портрет" - почиле в Бозі давництво "Україна", колись одне з найбільших в Україні, але знищене ненависним до культури і слова режимом, зберегло те творіння для нащадків у другому томі "Історії України в особах". Правду кажуть: повторення - мати навчання. Колись я читав той нарисок у журнальному варіанті. Враження не справив, бо пережовував усім відоме і багатьма повторюване. По мертвому завжди топтатись легко.

Але зараз звертаєш увагу на те, що ж у кар'єрі партійного вождя ловило

політичне чуття молодика, який заповзявся робити кар'єру. І бачиш, що він виділяє якраз ті моменти, які виносять на поверхню, на політичну хвилю швидко-швидко. Ось що він помічає: його герой "під час колективізації 1932 р. - на початку великого голодомору - вступає до комсомолу. В 1934-1935 рр., ще до вузу, встигає попрацювати на звільненій і дуже престижній тоді комсомольській посаді, що розцінювалась як старт до високих державних щаблів". Га, та це ж при цьому автор, пишучи про свого героя, не забуває й себе. Він, щоправда, до комсомольської роботи прилучився в вузі, бо жив уже в інший час, аніж його персонаж, дуже вчасно став працювати у міськкомі комсомолу, став депутатом міськради і цілком природно зайняв у ній місце в комуністичній більшості. Звісно, він не повторював біографії свого героя, але, мабуть, резонно зауважував, що той до 1941 року уже був членом ВКП(б), "бо добре розумів, що без партквитка сходження вгору навіть для найталановитішої людини скидатиметься на альпійський підйом високої категорії складності". Цікаво, себе він уже зарахував тоді до "найталановитіших"? І в чому ж його талант?

Втім, для чого кпинити? Наш історик людина дуже раціональна, на час виходу книги уже при добрячій посаді, на якій навчився закручувати інтриги, до яких його героєві не дорости ніколи. Але як чуло уловлював він деякі не дуже високі сторінки чужої біографії. Як, наприклад, таку: майбутній вождь у роки війни був "у частині, що була розташована у Монголії", отже, не воював - "про це свідчить повна відсутність бойових нагород". Що нагороди не бувають ні відсутніми, ні присутніми, авторові не дорікаймо: він не звик мислити українською, кальки для нього - звична річ. Природна.

Та це підступи до кар'єри. А саму кар'єру історик і початківець у політиці простежує набагато ретельніше. Він відразу визначає, що його герой зробив "головний крок у своєму житті - зблизився з Л. Брежнєвим". Мабуть, це дуже йому було близьке - саме в цей час він зробив той же крок до зближення з Кучмою. Наголос на подальшому "ривку" героя до посади другого, а потім і першого секретаря міськкому - "без "відсиджування" в апараті, ез "дозрівання" інструктором і завідуючим відділом" цілком накладався і на "ривок" автора до посад. Відзначає в людині, про яку пише, "вміння скрупульозно, не кваплячись, збирати власну команду". Якраз тоді й сам збирав "власну команду". Щоправда, не надто скрупульозно, бо де набереш так багато кваліфікованих без селекції, а ось своїх, вірних і відданих - це можна. Щоправда, характеристики людей з героєвої команди дуже нагадують офіційні - "досвідчений і ольовий", "здібний", але де взяти інші слова, коли йдеться просто про вірних і своїх?

Не дуже дивують і деякі інші штампи, якими, мабуть, жила тоді душа неофіта в політиці. Ось його персонажа обирають до союзного партійного органу - а для автора це вже входження до "сонму безсмертних". Уловлюєте претензії-зазіхання? Водночас він вчиться у героя, як керувати: "відвідує заводи, "підганяє" директорів". Сам ось тепер так само "відвідує" міста і села, так само йому підносять хліб-сіль... Школа! І водночас піар, тобто створення власного позитивного образу.

Що, мабуть, найбільше вдалося простежити історикові в своєму персонажі – так це уміння жити в інтризі. Шлях нагору у його героя був нелегким. Довелося витримати триступеневу інтригу-боротьбу з таким же партійним босом, аби таки дорватися до верховного поста і з насолодою розтоптати суперника. Молодий політик мало не інструкцію для себе пише, як вибудовувати інтригу: мобілізувати зв'язки, просувати в керівні органи своїх людей, звинуватити суперника в націоналізмі, контролювати усі сфери життя, викидати за борт все зайве, важке, непотрібне, баласт, одним словом. Серед "баласту" й "колишні однодумці, старі приятелі, вчорашні висуванці". Не пізнаєте кадрової кадрилі кучмівщини?

Ну, а найчорнішим, найнеоплатнішим боргом свого персонажа перед власним народом історик-політик вважає Чорнобиль. Підсумкове визначення його - "негативний історичний персонаж, один з найпомітніших "останніх із могікан" тиранічного режиму, головний архітектор Чорнобильської трагедії і руйнівник духовних джерел власного народу".

Пізнали, хто це? Ну, звичайно ж, Володимир Щербицький. А хто ж це так уважно простежив його кар'єру і досвід кар'єрного сходження на вершини влади? Звісно ж, Дмитро Табачник.

У мене немає найменшого бажання полемізувати з ним щодо його оцінок

Володимира Васильовича, якому цього тижня минає вісімдесят п'ять. Я, може, маю до нього ще більше претензій, ніж Табачник, та якось у такі дні на могилах не заведено танцювати. Хоча однією фарбою малювати його образ не випадає. Особливо у світлі пережитого останнього десятиріччя. Страшного десятиріччя кучмівщини, десятиліття руйнації не тільки духовних, а й матеріальних джерел народу, у якому активною дійовою особою є Табачник. Той, кого Кучма зробив відразу керівником своєї канцелярії і допустив до того, що про нього самого стали говорити, що він працює у Табачника. І той Табачник, котрий, одержавши у спадок від Семиноженка крісло віце-прем'єра, змушений нині керувати торжествами з нагоди ювілею Щербицького.

Цікавий поворот долі? Погано уявляю собі, як стане говорити сьогодні про свого героя нинішній гуманітарний віце-прем'єр. Можна, звичайно, відбутися звичним "але", "проте", "разом з тим", можна, як на пам'ятнику Хрущову на його могилі, побудувати все на контрасті світлого й темного, темного й світлого, але це буде надто примітивно. Є, звичайно, вихід - передати вудила ювілею комусь іншому, наприклад, Іванові Курасу, але всім же зрозуміло, хто є мотором заходів за посадою. Леонід Кучма, посадивши свого фаворита на цю посаду напередодні ювілею Щербицького, додав інтриги й пікантності самій цій даті. Не буде мудрим і інший вихід - надати ювілею звучання "уроку історії", бо хто дає той урок? І який це буде урок? З Табачником, як не крути, це буде урок політичної кон'юнктури і перекинчицтва. Так, для нього звично писати про Чорновола одне, а через кілька років говорити про нього інше, не змигне оком він і в слові про Щербицького, якщо стане поправляти самого себе. Але урок для суспільства який, та ще в ситуації, коли для українців Кучма і його оточення - уособлення зла і розтління? Комедійна кадрова політика Кучми дає ось такі гротескні суспільні спектаклі.

Тим більше, що пан Табачник додає до того спектаклю незабутні епізоди. То бачимо його дружину в ролі народної артистки Росії, і весь мистецький світ сплескує в долоні у здивуванні: а що, вона така велика актриса, якої тут, в Україні, без допомоги чоловіка так і не розпізнали, що й перше, й друге "народне" звання ідуть паралельно з його кар'єрою? І хто там у давній історії сказав: кожен коштує стільки, скільки коштує те, чого добивається? То в неблизькому Острозі раптом заговорить про недопустимість використання службового становища для швидкого захисту дисертацій, і вже вчений світ аж захлинається од цікавості: а чи не про свій докторат згадав раптом Дмитро Володимирович, котрий без мук сумління, як колись Тичина і Рильський, одержав "доктора" за сумою публікацій (майже заслуг?) на терміновому засіданні в інституті пана Кураса?

Втім, якраз, може, ювілей Щербицького підказав віце-прем'єрові оцей хід з недопустимістю використання службового становища для дисертаційного чиновного буму. Як відомо, покійний перший секретар ЦК КПУ не дуже вітав захист дисертацій партійною елітою. У полтавського першого секретаря Федора Моргуна майже двадцять років лежала докторська дисертація з проблем екологічного землеробства - Щербицький не дозволяв її захищати. Моргун захистив її уже в Москві в середині дев'яностих років. Можна по-різному до цього ставитись, але рація в позиції Щербицького була: погоня за вченими ступенями для людей влади відволікала від роботи, могла породити корупцію, моральне переродження. Це, безумовно, било і по чесних людях. Але не було того буяння "докторів", "академіків" і "членкорів" серед посадовців, яке зараз набрало не меншого масштабу, ніж індустрія штучних квітів.

Проте особисто для Дмитра Табачника ювілей Щербицького має всі підстави стати знаменним. Він може з упевненістю сказати, що з досвіду колишньої першої посадової особи України виніс для себе корисні уроки. Кар'єру зробив, у "сонм безсмертних" (тепер це визначається не посадою, а багатством) увійшов, "кобилку" для зростання знайшов, п'ять орденів і медалей як зорі з неба в долоні вловив. Нові часи вимагають нових підходів - і тут не пасе останніх. Про родичів потурбувався, сім'я з регаліями. Регалії не замінять, звичайно, основного, та приємно подавати руку, коли знають, що ти в академії, а дружина - двічі народна. І костюми під галстуки не з якогось допотопного "Комунара", а від Версаче (чи хто там сьогодні модний?). І не кажіть, що все те – марнота марнот. Для когось - марнота, а для когось - усе. Убрався в жупан - і вже пан.

Цікаво, а чи думав про себе і про свою "кобилку" Табачник, починаючи свою розповідь про Щербицького з картини пленуму ЦК, на якому його звільняли: "густі хмари фіміаму", "проводжали не стільки його, скільки епоху"? Чи не тоді в його голові народилася ідея урівняти Кучму з Рузвельтом і Піночетом?

Чи він усерйоз думає, що буде "його" епоха? Або епоха його "кобилки"? І що то за епоха, коли народові живеться, як хробакові у хроні, а владі - як котові в маслі, коли для більшості життя пропало, як несолена капуста, і найбільша для влади потіха - з народного подертого міха? У хмарах фіміаму, який на цвинтарі мільйонів загублених земляків і розвіяних ілюзій курить влада сама собі, відзначення ювілею Щербицького виглядає як політичне перевдягання, хапання потопельника за соломину. Потопельник - сам режим, який учора проклинав партійних вождів, а сьогодні хоче піддобритися і підібратися до душі тих, хто не забув доброго у минулому. Ось чи тільки витягне з дна тріска, од якої ще недавно одверталися. а сьогодні вона й "кобилці", і колишньому головному фаворитові видається рятівною козацькою чайкою в розбурханому морі народного гніву?

Обговорити


Обсудить статью в форуме
Последние статьи раздела:
  • Сергійчук: Мазепа був українським державником // 30.07.2007
  • Невіросповідання // 13.10.2005
  • ... А ДЕРЖАВА - ПОТІМ // 05.05.2004
  • Володимир Бойко: КВАРТИРНЕ ЗАПИТАННЯ // 26.03.2004
  • "ПРО БОГОДУХІВЩИНУ ЗГАДУЮ З ОСОБЛИВИМ ТЕПЛОМ" // 20.03.2003
  • УБРАВСЯ В ЖУПАН - І ВЖЕ ПАН, АБО УРОК ПОЛІТИЧНОГО ПЕРЕВДЯГАННЯ // 14.02.2003


  • © Kievrus 1999-2014 Написать письмо
    google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html