RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Розділ / Герої / Нашого часу

"ПРО БОГОДУХІВЩИНУ ЗГАДУЮ З ОСОБЛИВИМ ТЕПЛОМ"

0

– Ваша мала батьківщина – Богодухівщина. Якою вона вам згадується?

– Вона залишилася в моєму серці, як край трудівників, щирих людей, національної самобутньої культури у селах. І якщо я знаю пісні, звичаї, то цим зобов’язаний односельцям, які в ті роки по-справжньому зберігали традиції... До речі, ці традиції тут зберігають і сьогодні. Про це можу судити по тому, як енергійний, сучасного мислення керівник району Дмитро Тризна домагається увічнення пам’яті засновника Харківського національного університету Василя Назаровича Каразіна в селі Кручик...

– Рідні краї, кажуть, ви полишили давно, але ще й сьогодні багато робите для батьківського краю...

– Мене відкликали з армії напередодні звільнення Києва. Я летів

з-під Мелітополя літаком і бачив згори Харків, в яких руїнах лежав ХТЗ, інші заводи. Почалася велика відбудовча робота. Я пройшов школу в комсомолі, партійних органах. Сімнадцять років був заступником голови уряду. Мав можливість допомагати своєму районові, і дещо зробив. У моєму рідному краї, козацькому селі Заброди, не без моєї участі збудовано школу, встановлено пам’ятник. Полишив я село десь у 20 років. А до цього вчителював у селі Кленовому, звідки пішов у світи. До речі, і сьогодні підтримую стосунки з селом, керівником тамтешнього господарства Анатолієм Васильовичем Дорогобідом, який у мене не так давно гостював. Це – новатор виробництва. Якби всі були такими керівниками, то ми мали б хліб і до хліба. Про хліб згадую часто, адже в часи моєї юності ми були голодними... Щодо села, то пригадується чотирирічна школа й дві учительки – Віра Леонтіївна та Надія Вікторівна. Я їх добре пам’ятаю. У школі тоді навчалося 260 дітей. Навчання закінчувалося співом «Заповіту» та «Інтернаціоналу».

– Які пісні тих часів вам ще пригадуються?

– Народні. Співали в селі «Цвіте терен, а цвіт опадає», «Стоїть гора високая». Знали напам’ять майже всього Шевченка. Отже, виховувалися на чудових національних традиціях – обрядових, побутових. Усе це народжувало гордість, почуття любові до свого краю.

– Відомий кераміст Петро Ганжа розповідав мені, що коли харківське партійне керівництво розпорядилося знищити фрески станції метро «Левада» (тепер «Гагаріна»), мотивуючи тим, що, мовляв, блакитні волошки в золотому житі – націоналістичне поєднання кольорів – то ви стали на його захист... Так?

– Не пам’ятаю, у якій мірі я допомагав у даному випадку, але я захищав митців – художників, письменників, композиторів. Захищав рідне, що служило нашому народові.

– Минулого року під час відвідання Чернечої гори я почув, як ви захищали українську святиню від будівництва поряд хімкомбінату...

– То була велика «війна». Я був депутатом Верховної Ради від Канівського округу, очолював комісію й усе зробив для того, щоб припинити будівництво монстра, що споруджувався за 5 кілометрів від могили Шевченка. Написав статтю, виступав на сесії... Брав у цьому участь Борис

Олійник, депутати, громадськість. Отож спільними зусиллями вдалося врятувати панораму, щоб Кобзареві було видно «і Дніпро, і кручі».

– У вашому серці вмістилась і велика, і мала Батьківщина...

– Велика Батьківщина складається з малих, з історії міст і сіл, яких в Україні понад 30 тисяч. Я був ініціатором написання «Історії міст і сіл», яка містить біографію кожного населеного пункту нашої держави.

– Чи важко в ті часи вам було відстоювати національне?

– Я працював при Шелесті та Щербицькому. Доводилося порушувати чимало питань, зокрема, про увічнення пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва, організацію музею архітектури й побуту. А 26-томна «Історія міст і сіл» хіба могла бути створена без підтримки уряду? Ніколи... Але потрібно було мати мужність, щоб починати обговорювати проблеми, пов’язані з історією нашої землі. І ми це робили.

– Настали нові часи. Наскільки вам, одному з лідерів колишньої України, було легко їх сприймати?

– Я завжди був чесний перед людьми й власною совістю. Не все старе було погане й не все нове – добре. Тепер ми вільні, незалежні. Так давайте ділами стверджувати це. Якщо ти працюватимеш для людей, то тебе підтримає будь-яка влада.
Обсудити на форумі

Запитував Леонід Логвиненко
Обсудить статью в форуме
Последние статьи раздела:
  • Сергійчук: Мазепа був українським державником // 30.07.2007
  • Невіросповідання // 13.10.2005
  • ... А ДЕРЖАВА - ПОТІМ // 05.05.2004
  • Володимир Бойко: КВАРТИРНЕ ЗАПИТАННЯ // 26.03.2004
  • "ПРО БОГОДУХІВЩИНУ ЗГАДУЮ З ОСОБЛИВИМ ТЕПЛОМ" // 20.03.2003
  • УБРАВСЯ В ЖУПАН - І ВЖЕ ПАН, АБО УРОК ПОЛІТИЧНОГО ПЕРЕВДЯГАННЯ // 14.02.2003


  • © Kievrus 1999-2014 Написать письмо
    google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html