RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Розділ / Схід-Захід / Національні інтереси

УКРАЇНЦІ ВИМРУТЬ ЯК... ДИНОЗАВРИ?

0

Згідно з сумною статистикою, перше місце по росту смертності «завоювали» порушення системи кровообігу та інфекційні захворювання: туберкульоз, СНІД, сифіліс, педикульоз, малярія… Друге — нещасні випадки, вбивства, самогубства та інші негативні фактори впливу на людей. Третє — екологічні проблеми, пов’язані з аварією на ЧАЕС і різким погіршенням стану навколишнього середовища.

В демографічному відношенні ми стали однією з найгірших країн світу. В першу чергу, це викликано неефективною політикою країни до найменш захищених категорій населення. Темпи економічного зростання не віддзеркалюють життєвого рівня людей, повністю залежних від своєї держави. За роки незалежності середній вік українців збільшився з 35 до 37 років. Зниження рівня народжуваності призвело до того, що сьогодні близько 30 відсотків населення — пенсіонери. На одного працюючого припадає по одному непрацюючому. Згідно з соціологічними даними, майже 70 відсотків моїх ровесників відмовляються народжувати дітей: 35 — через невпевненість у завтрашньому дні, 32 — через відсутність нормальної зарплати. Як можна говорити про зростання народжуваності, якщо третя частина працездатної молоді — безробітні? Більше 6 мільйонів юнаків і дівчат заявляють, що через відсутність житла не будуть продовжувати свій рід.

Демографічна криза може перетворитись на демографічну катастрофу: соціальний механізм відтворення нації вщент руйнується, а вся структура суспільного життя надовго втратить свою особливу системну (емерджентну) властивість — зберігати міру відтворення конкретно-історичного населення як єдності досягнутої якості і кількості. Про тенденції демографічного стану свідчать дані Держкомстату: на початку 2003 року населення України становило 47,956 мільйона, скоротившись за місяць на 47 тисяч. Чисельність міського населення вдвічі перевищує чисельність сільського (відповідно 32,3 млн і 15,65 млн). Сучасний рівень народжуваності найнижчий за весь період післявоєнної історії України.

Втрата традицій багатодітності — загальна тенденція демографічної динаміки економічно розвинутих країн. Але є та межа її зниження, яку не можна переступати, оскіль-ки за нею — втрата передумов сприятливих демографічних перспектив країни. Ця межа — сполучення дводітності з тридітністю, яке забезпечує трохи розширене відтворення населення. Україна давно переступила цю межу, про що свідчать показники вичерпаної плідності і розподіл народжених за чергою народження. В умовах посилення деструктивних процесів в соці-ально-економічному житті в Україні поглиблюється криза здоров’я населення. Основними проявами цієї кризи є стрімке підвищення смертності, безпрецедентне для мирного часу скорочення очікуваної тривалості життя і несприятливі зрушення в структурі причин смерті.

До Другої світової війни тривалість життя в Україні була значно нижчою, ніж у розвинутих країнах, але завдяки успіхам медицини вдалося ліквідувати це відставання до середини 60-х років. Позитивні зрушення в динаміці смертності і тривалості життя протягом 50-х — першої половини 60-х років пов’язані з докорінними змінами в структурі патології і причин смерті, у ролі старих і нових патогенних факторів. Це означало, що Україна успішно долає перший етап епідеміологічного переходу, на якому прогрес у боротьбі за людське здоров’я і життя став можливим завдяки стратегії дій, орі-єнтованій на масові, не дуже дорогі профі-лактичні заходи, що не потребують значної активності з боку самого населення, на широке використання антибіотиків. Однак з середини 60-х років (в розвинутих країнах з середини 50-х років) можливості цієї стратегії вичерпалися, внаслідок чого тривалість життя в Україні почала скорочуватися, а її зростання в розвинутих країнах уповільнилося.

Аналіз еволюції структури причин смерті за останні 30 років показує, що вирішальний вплив на смертність населення мають і матимуть у перспективі два класи причин смерті — хвороби системи кровообігу і зовнішні причини смерті. Вони визначають як генеральну траєкторію динаміки смертності населення України, так і її короткочасні кон’юнктурні зміни. У 70-х роках і в першій половині 90-х зростання смертності від хвороб системи кровообігу і зовнішніх причин смерті обумовило майже 4/5 скорочення середньої тривалості життя. Аналіз тривалості життя населення України в контексті історичної ретроспективи затяжної кризи у стані здоров’я населення не дає підстав для особливого оптимізму щодо перспектив зниження смертності. За таких умов Україна навряд чи зможе зробити значний поступ на шляху продовження віку своїх громадян. Тому і через чверть століття її відставання від розвинутих країн за показником середньої тривалості життя сягатиме 7—8 років.

У ході розробки прогнозу смертності населення України до 2025 р. Інститутом економіки НАН України розглянуто три можливі його сценарії, які умовно названі песимістичним, середнім і оптимістичним. При розробці середнього (стабілізаційного) варіанту прогнозу смертності зроблено припущення, що в межах прогнозованого періоду будуть створені умови, які перешкоджатимуть подальшому погіршенню стану здоров’я населення. З’являться передумови зниження захворюваності та інвалідності, деякого підвищення тривалості життя, які, однак, не ведуть до принципових змін якості здоров’я, до переходу від досить відсталої до більш сучасної моделі здоров’я. Цей варіант можливий при істотному підвищенні життєвого рівня в Україні, поліпшенні екологічної ситуації, при перегляді ідеології української охорони здоров’я та збільшенні її фінансування на 40—50 відсотків.

Загрозу національній безпеці становить від’їзд за індивідуальними запрошеннями на роботу переважно молодих освічених кадрів, в тому числі секретоносіїв. Протягом останніх 5 років Україну покинуло майже тисяча докторів і кандидатів наук, чверть з яких — перспективні фахівці віком від 40 до 50 років. За розрахунками на основі методики ООН, кожний спеціаліст, що покинув країну, вилучив з надбання суспільства близько 300 тисяч доларів США. Серед чинників, що впливають на збільшення еміграції інтелектуального потенціалу, слід зазначити низький рівень життя та неможливість належного застосування своїх знань та кваліфікації на Батьківщині.

В сучасних умовах, коли суспільне життя продовжує знаходитись у стані хронічної кризи і невизначеності, коли не вироблена досить обґрунтована економічна стратегія-прогноз, затверджена на державному рівні, демографічне прогнозування перетворилось на операцію з багатьма невідомими. Створилась унікальна для демографа-прогнозиста ситуація: практично відсутня соціально-економічна основа для опрацювання демографічних гіпотез. 3 метою поліпшення демо-графічної ситуації необхідно спрямувати соці-ально-економічну політику на розв’язання найгостріших проблем сім’ї: стимулювання народжуваності, підвищення медичного обслуговування, посилення охорони та оплати праці, поліпшення побутових умов і впровадження здорового способу життя, створення широкої мережі державних та недержавних служб.
В. ГОШОВСЬКИЙ,
Народний депутат України,
уповноважений представник депутатської групи «Народний вибір».


Обсудити в форумі


Обсудить статью в форуме
Последние статьи раздела:
  • Єврокомісія про наслідки економічної кризи // 19.01.2009
  • Камінський: Україні бракує єдиної зовнішньої політики // 21.02.2007
  • Як трудова міграція змінює Україну // 28.01.2007
  • Військово-електоральна диспозиція напередодні Битви –2006 // 06.08.2005
  • Звернення екс-президента Чехії Вацлава Гавела до народу України з приводу президентських виборів в Україні. // 11.11.2004
  • УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ СУДЯТЬ В ІРАКУ ЗА КОНТРАБАНДУ // 07.10.2003
  • ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ // 26.08.2003


  • © Kievrus 1999-2014 Написать письмо
    google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html