ФІЛЬМ "БАБИН ЯР" ВИЙШОВ НА ЕКРАНИ НІМЕЧЧИНИ0 Після нападу Німечини на Радянський Союз війська вермахту дуже швидко зайняли територію України та її столицю. У вересні 1941 року німецький спецзагін упродовж двох днів розстріляв понад 30 тисяч євреїв у Бабиному яру поблизу Києва. Цьому жахливому злочину присвячено фільм "Бабин яр", продюсер якого, Артур Браунер, належить до небагатьох, кому вдалося пережити Голокост у Польщі. Про свій фільм "Бабин яр" Артур Браунер каже, що це - його обов"язок перед жертвами геноциду часів Другої світової війни і головний фільм його життя.
Зйомкам фільму "Бабин яр" передувала багатомісячна робота в архівах, розшуки і розмови з тими, хто вижив у цій трагедії. Аж тринадцятий варіант сценарію схвалив Артур Браунер для цього німецько-російського фільму. Ще минулої зими, коли роботи над кінострічкою завершувалися, Артур Браунер отримував листи, в яких його погрожували вбити, якщо фільм "Бабин яр" вийде на кіноекрани Німеччини. Однак це не злякало продюсера, й минулого четверга фільм "Бабин яр" вийшов на екрани німецьких кінотеатрів.
Стрічка "Бабин яр" починається з розповіді про історію двох родин - української Онуфрієнків та єврейської Лернер. До початку війни вони дружно ділять двоквартирний будинок. Однак як тільки німці займають Київ, українці не відхиляють антисемітські настрої, які поширюються нацистами.
"Німців би тут не було, якби не було вас, євреїв", - кричить навздогін своїй сусідці Олена Онуфрієнко, яку грає одна з найвідоміших зараз німецьких актрис Катрін Зас.
У стрічці показано також, як переймають на себе німці керування в Києві, і як вони розпочинають планувати масовий розстріл в Бабиному яру. Як приклад - діалог з фільму, який ведуть високі чини німецького командування Києва:
"Для усунення такої великої маси людей, для цього "переселення", нам, на жаль, дали у розпорядження лише 150 військових спецзагону 4 А. Тому доведеться розраховувати на допомогу місцевих. Що ви про це думаєте, оберштурмбанфюрер Єкель?" - "З українцями у нас не буде проблем. Вони так і хочуть крові. Тільки й чекають, щоб нам допомогти". - "Чудово. Крім цього нам потрібна колона вантажного транспорту. Принаймні 150 машин. Щоб вивезти одяг євреїв".
Спершу все виглядає, як підготовка до депортації, однак насправді йдеться про холоднокровний акт геноциду. І для цього вже навіть знайдено зручне місце, доповідають німецькому комендатові Києва:
"Бабин яр. Долина, завдовжки 3 кілометри, 50 метрів завширшки і 50 метрів в глибину. Там вже є залізничні колії, тобто все просто ідеально для наших "переселенців".
Ті дні у вересні 1941, коли відбувся розстріл у Бабиному яру, називають "чорними днями" людської історії, які нагадують про те, що здатні заподіяти люди, переповнені ненавистю. Від свідків трагедії в Бабиному яру Артур Браунер дізнався, що дітей закопували в землю живими, аби заощаджувати патрони. Сам продюсер фільму також втратив своїх родичів у Бабиному яру. Артур Браунер:
"Дванадцять членів нашої сім"ї з материнського боку, які жили в Києві, загинули в Бабиному яру. Від них не залишилося взагалі жодного сліду. Для себе я вже давно вирішив - все одно, скільки б це не коштувало, скільки б часу і сил мені не довелося на це витратити, я повинен зробити все, щоб люди не забули про більш як 33 тисячі жертв Бабиного яру, серед яких і мої родичі, яких я знаю лише з фотографій".
"Бабин яр" - двадцятий фільм Артура Браунера, в якому йдеться про часи націонал-соціалізму. 55 років тому він розпочав займатися "коричневими сторінками" історії. Однак за всі ці десятиліття, каже Артур Браунер, йому не вдалося помітити змін у ставленні до цієї теми. Артур Браунер:
"Мушу сказати, що менталітет не змінився. Мабуть, це найтрагічніше з усього. Фільми про жертв націонал-соціалізму раніше ігнорувалися кінопублікою, але глядачі не дуже цікавляться ними й сьогодні ".
Найбільше враження справляє у цьому фільмі те, з якою нещадною правдивістю, яку важко відрізнити від реальності, показано масове вбивство у Бабиному яру. Образи і картини зі стрічки важко забути. Саме тому Артур Браунер намагається досягти того, аби перегляд стрічки дозволявся глядачам з 12-річного віку. Він прагне, щоб "Бабин яр" дивилися цілими класами, щоб через стрічку німецькі школярі могли ознайомитися з цією частиною історії Німеччини. Артур Браунер:
"Моєю метою було, щоб і через сто років фільм справляв враження. Через події, показані в ньому, але й через сцени, такі, як показані в стрічці - з усіма дуже близькими до реальності кадрами екзекуції, яких, можливо, ще не показували в художньому кіно, але які, на жаль, були насправді. Трегедія Бабиного яру повинна ввійти у голови людей так, щоб про це ніколи не забули".
|
