Супутниковий телеканал “Бєлсат” наразі мовить шість годин на добу, він фінансується польским урядом і використовує студії в Варшаві, Вільнюсі та Білостоку – в тому місті на північному сході Польщі мешкає велика білоруська громада. Сигнал передається супутником “Астра”. Цей супутник не дуже популярний серед власників антен в Білорусі, тому варто визнати, що передачі “Бєлсату” тут ще мало хто бачив. Проте цікавість до них є, багато хто очікує, коли канал перейде на супутник “Сіріус”, набагато більше поширений в Білорусі. І це має статися вже цього року. А поки у Варшаві готують технічні угоди та плани розширення віщання каналу “Бєлсат”, в Мінську пишуть та реалізують плани спец операцій – як з тим каналом боротися.

Показ на “Бєлсаті” серії сатиричних мультфільмів з вусатим образом, подібним до Аляксандра Лукашенка, викликав негайну реакцію КДБ Білорусі. В один день у березні співробітники спецслужби провели масові допити, обшуки на квартирах та конфіскували обладнання всіх незалежних журналістів, яки в Білорусі співробітничають з цим телеканалом. Журналістів попередили про кримінальну відповідальність. Але паралізувати роботу каналу, зокрема його новинної служби, цими заходами не вдалося, – говорить керівник редакції інформаційних програм телеканалу “Бєлсат” Аляксєй Дзікавіцкі:

"Ніколи в нас не стояло питання, чи буде такий удар, а лише коли він буде. Так що ми були підготовлені до нього і не зупинили випуск наших новин та передач ні на один день”.

За словами пана Дзікавіцкага, уряд Польщі у відповідь на тиск КДБ пообіцяв компенсацію за конфісковані комп’ютери та телекамери, а також суттєве збільшення загального бюджету телеканалу. А в польському суспільстві прокотилася хвиля акцій солідарності з білоруськими журналістами, що потрапили під тиск КДБ.

Тим часом білоруські власті починають другий етап війни проти незалежного від них телеканалу – етап комунальний. Місцеві виконкоми Мінська та інших міст Білорусі терміново розпочали активну боротьбу за гарний зовнішній вид житлових будинків – власників квартир змушують демонтувати з їх фасадів супутникові антени.

Це робиться під загрозою судів та штрафів. Раніше подібна кампанія почалася в Пінську, Гродна та інших містах. Житлово-експлуатаційні служби вважають, що антени зіпсували архітектурний вид будинків і посилаються на новий Адміністративний кодекс Білорусі, який передбачає відповідальність за “самовільне встановлення” супутникових антен.

Згідно з опитуваннями, близько семи відсотків білоруських родин мають супутникові антени. Супутникове обладнання наразі можуть собі дозволити майже всі громадяни – комплект коштує приблизно 200 доларів. – Тобто середня родина його може дозволити. Білоруськi фірми, яки його продають, заробляють непогано.

Супутникові тарілки досить популярні, тому що мало кому подобається державне білоруське телебачення, а недержавних каналів немає.

Керівник редакції інформаційних програм каналу “Бєлсат” Аляксєй Дзікавіцкі порівнює кампанію проти супутникових антен з війною з повітряними млинами, він вважає, що вона приречена на поразку:

“Для білорусів супутникові антени – це такий же символ нового часу, розпаду СРСР, кінця тої епохи, як можливість купувати західні автомобілі чи їздити за кордон. Демонтаж антен напевно викличе велику хвилю протесту. Це не більше ніж спроба сил влади. Але далі цього вони не підуть”.

Щодо псування гарного зовнішнього вигляду будинків в Мінську чи інших білоруських містах, то, на думку багатьох спостерігачів, різноманітно й негарно зашклені балкони, брудні стіни та двері «хрущовок» вимагають більшої уваги, ніж супутникові антени.