Віктор Ющенко може сміливо підписувати з олігархами мирову угоду щодо припинення будь-яких дій на реприватизаційному фронті. Тому що в руки йому потрапила зброя, мабуть, не менш потужна, ніж аргумент про незаконно відчужені державні підприємства.

Цей компромат базується на даних по так званому дерибану по податку на додану вартість (ПДВ).

За цією схемою з державного бюджету живими грошима щорічно крали мільярди гривень. Технологія була непроста. Українське законодавство передбачає компенсацію ПДВ експортерам.

Для отримання коштів компанії треба задекларувати певні обсяги фіктивного експорту товарів. Тоді держава за законом повинна виплатити цій фірмі той обсяг ПДВ, який та ніби-то сплатила в бюджет, коли несла затрати з вироблення цих товарів.

Звичайно, існує певна процедура перевірки, чи здекларований експорт є справжнім. Проте скоординована система корупції, яка включала в себе митницю, податкову, і керувалась із найвищих кабінетів держави, дозволяла робити все з формальної точки зору більш-менш пристойно. Фікції держава "не помічала".

Педевешний дерибан в Україні став національним спортом. Такими схемами не гребували ні великі нафтові компанії, на маленькі фірми-одноденки. Величезна кількість вітчизняних компаній, хто мав гарних юристів та корупційні ходи у владні структури, не гребували такою статтею прибутку, як компенсований фіктивний ПДВ.

(До речі, немає ніяких причин вважати, що зараз це явище зникло. Занадто велико спокуса для посадовців та бізнесменів продовжити займатися таким кримінальним бізнесом, занадто діряве українське законодавство у цій сфері.)

При цьому все більші обсяги фіктивного експорту почали роздувати офіційну статистику. "Вироблені" та "продані за кордон" товари рахувались як збільшення промислового виробництва, відповідно піднімали показники експорту та найголовнішого показника валового внутрішнього продукту (ВВП). Зростання ВВП в силу відсутності більш довершеної системи оцінки розвитку країни зараз є синонімом економічного прогресу.

Отже, ми маємо факт, що зростання ВВП за попередні роки було фальсифіковано. Масштаб фальсифікацій – колосальний.

Якщо скоригувати дані збільшення ВВП за минулий рік на заявлені СБУ 30 млрд. грн., то вийде, що економічне зростання того року було не 12,1%, а всього лише 2,6%. "Східноєвропейський тигр", як називали Україну завдяки її великим темпам зростання, зараз виявився кошеням?

Слід відмітити, що у економістів давно були підозри. Неофіційно експерти визнавали, що фантастичні темпи економічного зростання, які були в Україні в 2004-му році, частково були "домальовані" Держкомстатом, а частково - митницею. Проте професійна етика не дозволяла їм відкрито заявляти про підозри у брехливості державної статистики, оскільки явних підтверджень підробок макроекономічних даних не було.

Проте, звичайно, економічне зростання було (цього не може не помітити лише сліпий), проте яким саме – нам, на жаль, нам не стане відомо. Адже колосальна доля тіньової економіки не дозволяє в Україні робити практично будь-які економічні розрахунки, оскільки "тінь" живе своїм життям, прихована від економістів та аналітиків так же ретельно, як і від податківців та інших урядовців.

Які наслідки виявленого колосального за світовими масштабами дерибану? Їх декілька.

1. Міжнародна дискредитація української статистики. Інвестори із дальнього зарубіжжя, котрі у своїх рішеннях орієнтуються на статистичні дані, вірогідно, втратять довіру до України.

Такі показники, як експорт, імпорт, ВВП – це найважливіші риси економічного портрету країни. А зараз цей портрет перетворюється на малюнок якогось кволого чудовиська. Що українці скажуть іноземцям – що виявляється, їх країна майже не росте, а замість цього випереджаючим темпом краде у себе?

Легенда про безпрецедентне економічне зростання в Україні тепер може увійти в антологію безпрецедентної брехні. Минула влада, що рапортувала про економічні здобутки, дискредитована – проте кому від цього легше? Янукович та есдеки – безнадійні політичні трупи, але що далі?

2. Нинішня влада автоматично отримує можливість скоригувати показники економічного зростання. Тепер у "помаранчевих" буде все ОК – виробництво, експорт та ВВП будуть зростати відсотків на 5 швидше, що свідчитиме про успішність нового курсу.

Проте – автор цих рядків тепер навряд чи повірить цьому. Тільки за умови, що влада дасть гарантії, що зараз ПДВ-дерибан неможливий в принципі.

3. Держава отримує надпотужний важіль впливу на великий бізнес – іще більш масштабно, ніж у випадку з реприватизацією. До таких злочинів причетні навіть ті компанії, які не крали у держави заводи і пароплави, а працювали зовні чесно. Їх можна довго і успішно шантажувати, а вони можуть довго і щедро відкупатися грішми з тих вкрадених мільярдів.

При цьому ризики тут такі ж самі, як і з реприватизацією. Знову неназвані списки, знову незрозуміло, як і кого будуть карати. Чи будуть карати взагалі? Адже тоді прийдеться "трусити" сотні великих підприємств, що буде однозначним негативом для економіки.

Знову буде мирова угода, вже друга за рахунком? Через півроку важких роздумів Ющенка и суперечливих заяв Тимошенко, Кінаха, Піскуна і Порошенка, а на цей раз, мабуть, іще й Катеринчука та Турчинова?