А ви казали, що це неможливо. Щоб колишній кадровий гебіст святкував свій день народження в компанії колишнього кримінальника. Річ, загалом, у ціні питання. А вона, безумовно, немаленька. Володимир Путін, котрий досі уникав явних виявів свого ставлення до можливого президентства Віктора Януковича, вочевидь, високо оцінив ту винахідливість, із якою домагалися його найвищої прихильності. І відгукнувся не лише святковим застіллям на трьох. Майже одночасно з зустріччю в Ново-Огарьово в Москві відбувся з’їзд представників українських громадських організацій у Російській Федерації, головним гаслом якого було: «Українці Росії за Януковича». І той факт, що на одному з чільних місць у президії заходу засідав керівник адміністрації президента РФ Дмитро Медведєв, який зачитав вітальне звернення до делегатів від свого шефа, змусив багатьох спостерігачів дійти висновку: передвиборна кампанія Віктора Януковича не просто схвалюється Кремлем, її з ним узгоджено.
Більше того, в Москві український прем’єр-міністр зустрівся з главою Російської православної церкви, представники якої також були присутні на з’їзді української діаспори в Росії. Алексій II, згідно з повідомленням центрального виборчого штабу Віктора Януковича, привітав рішення кандидата надати російській мові статус другої державної і впевнено підбадьорив Віктора Федоровича: «Гадаю, народ підтримає вас на виборах».
А на початку цього тижня білборди з закликом голосувати за Віктора Януковича, надлишок яких в українських містах нещодавно був зафіксований самим кандидатом і главою його виборчого штабу, з’явилися в центрі Москви. За повідомленням російської служби Бі-бі-сі, центральний штаб Януковича в Києві відмовився від своєї причетності до «наружки» в російській столиці. Там заявили, що ніякого відношення до реклами в Москві не мають. А один із численної раті московських політологів, котрі підробляють на кампанії Віктора Федоровича у складі агітбригади, відомої за назвою «Російський Клуб», висловив припущення, буцімто поява на московських вулицях близько десяти рекламних щитів і п’яти так званих розтяжок на підтримку Януковича — результат особистої ініціативи громадян України, які мешкають у Росії. Не бідних, треба зазначити, громадян. Оскільки, за приблизними підрахунками фахівців, десятиденне «висіння» рекламної розтяжки десь у центрі російської столиці коштує 1800 доларів США. Скільки їх там усього, п’ятнадцять? Тим часом жодна з українських громадських організацій, що працюють у Москві, із якими зв’язався кореспондент Бі-бі-сі, у причетності до організації рекламної кампанії Януковича не зізналася.
Тут, звісно, не можна не втриматися від запитань щодо законності такого способу ведення агітації. А також не згадати скарги до Центрвиборчкому довірених осіб Віктора Януковича стосовно незаконності публікацій статей Віктора Ющенка в іноземних ЗМІ. Адже якщо центральний штаб Януковича і справді сном-духом не відає про рекламу свого кандидата в Москві, отже, оплачувалася вона аж ніяк не з виборчого фонду. Яким чином це узгоджується з українським законодавством і чи поширюється його дія на те, що відбувається за межами України? Одержати відповіді на ці й подібні питання нам не вдалося. У ЦВК, як виявилося, не знають про такі факти. А говорити про те, чого не бачили, не вважають за можливе.
За великим рахунком, для того, щоб схилити на бік Януковича переважну частину українського електорату, й не тільки в Росії, достатньо всього вищезазначеного. Публічна підтримка Володимира Путіна, котрого, згідно з соціологічними опитуваннями, левова частка наших громадян вважає уособленням своїх уявлень про ідеального правителя, — винятково важливий чинник в українській президентській кампанії. І з її допомогою Віктор Янукович без особливих зусиль зуміє простимулювати зростання свого президентського рейтингу. Проте його «фанам» цього здалося замало.
«Посольство України в Російській Федерації засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ РФ і, відповідно до Закону України «Про вибори президента України» від 5 березня 2003 року та методичних рекомендацій Центральної виборчої комісії України з питань організації, підготувки і проведення виборів президента України, має честь звернутися з проханням про письмову згоду органів державної влади Російської Федерації на створення на території Росії 650 додаткових дільниць для виборів президента України (перелік суб’єктів Російської Федерації і кількість виборчих дільниць у місцях компактного проживання українських громадян додається)», — йдеться у зверненні Міністерства закордонних справ України, зробленому через українське посольство в Росії і датованому шостим жовтня. І ключовим словом, вірніше, цифрою, у цьому тексті є 650.
Як уже повідомлялося, зокрема й у статтях «ДТ», для голосування наших громадян, котрі мешкають за кордоном, створено 113 виборчих дільниць. Чотири з яких — у Росії. Передбачається, що проголосувати на них 31 жовтня зможуть понад 300 тисяч наших співвітчизників. Безперечно, це дещиця, якщо врахувати, що згідно з неофіційною статистикою за межами України нині перебуває від п’яти до семи мільйонів її громадян. Вирішення проблеми, яка полягає у тому, як забезпечити право на участь у виборах максимальної кількості «іноземних» українців, упирається в одну перешкоду, яку, втім, важко подолати: виборчі дільниці створюються при дипломатичних представництвах України за кордоном. Для збільшення ж їхньої кількості необхідно подолати непростий шлях переговорів і узгоджень, а також одержати дозволи на це від керівництва кожної з країн, у яких є необхідність створення додаткових дільниць. Це завдання Міністерства закордонних справ України.
Проте, за словами народного депутата Юрія Ключковського, які підтверджуються багатьма особами, причетними до організації голосування за кордоном, МЗС від самого початку виборчої кампанії демонструвало мінімум активності в цьому питанні. Принаймні у спостерігачів склалося враження, що зовнішньополітичне відомство України керується принципом «чим менше дільниць — тим краще». «Хіба не досить було часу для того, щоб здійснити відповідний аналіз, організувавши для цього зустрічі з громадськими організаціями українських громадян, котрі мешкають у різних країнах, а також переговори з міністерствами закордонних справ цих країн для того, щоб виявити всі болючі точки цієї проблеми й поступово вирішувати її?», — дивується інший народний обранець — «нашоукраїнець» Микола Томенко. Систему виборчих дільниць за кордоном, на його думку, потрібно було формувати відповідно до настроїв і побажань наших співвітчизників. А вони, ці настрої, відомі, загалом, і без глибокого аналізу: взяти участь у святі всенародного волевиявлення прагне переважна більшість українських громадян, котрі живуть за кордоном. Українська ж влада досі робила все для того, щоб придушити ці бажання. Поки, як зауважив Томенко, не виникла ідея під благородним приводом використовувати електоральні прагнення для фальсифікацій: «Якщо проаналізувати загальну стратегію виборчої кампанії кандидата від влади та співвіднести це з ініціативою створення додаткових виборчих дільниць за кордоном за кілька тижнів до голосування, легко зрозуміти, що йдеться не про забезпечення виборчого права, а про чергову маніпуляцію влади».
І маніпуляцію широкомасштабну. Якщо врахувати, що максимальна кількість громадян, котрі голосують у межах однієї дільниці, — три тисячі, шляхом нескладних математичних обчислень можна виявити: ініціатори настільки значного збільшення закордонних дільниць для голосування на виборах президента України замахнулися на залучення майже двох мільйонів голосів. У чию скарбничку? Пригадайте, про що повідомлялося на початку матеріалу. Вочевидь для українських громадян, які мешкають у Росії, той факт, що Янукович — протеже самого Володимира Путіна, не просто рекламна акція, а пряма вказівка до дії.
А про те, що майже шестикратне збільшення закордонних виборчих дільниць може послужити живильним підгрунтям для можливих фальсифікацій, є підстави говорити хоча б тому, що нині вже на повну силу йде друкування бюлетенів для голосування. На кожному з них друкарським способом буде проставлено номер тієї дільниці, на яку цей бюлетень буде відправлено. Пронумеровано й усі 113 ділянок, створених за кордоном. Закон про вибори президента передбачає, що в разі створення у винятковому порядку додаткових дільниць на них можуть застосовуватися безномерні бюлетені, в яких номер проставляє комісія. Однак закон, за словами одного з його авторів Юрія Ключковського, виходить з того, що, дійсно, йдеться про виняткові випадки і що таких дільниць зовсім небагато. «Коли ж таких дільниць стає значно більше, ніж основних, це означає одне — бажання закаламутити воду для ловитви в ній сумнівної якості рибки», — впевнений народний депутат.
У документі зазначено термін, до якого МЗС України просить дати відповідь, — 14 жовтня. Проте з’ясувати, чи відгукнулося МЗС Росії на звернення і яким саме чином, «ДТ» не вдалося. Офіційний представник українського Міністерства закордонних справ Маркіян Лубківський, після наших дводенних спроб зв’язатися з ним через секретаря і безпосередньо по мобільному телефону, відізвався був бажанням допомогти нам, попросивши перетелефонувати в зазначений ним час. Однак після цього з завидною сталістю обривав усі наші дзвінки. А в його приймальні, де висвічувався наш номер телефону, взагалі перестали брати слухавку. Що ми можемо розцінювати як небажання МЗС надавати цій темі публічність, абсолютно зайву в нечесній грі.
Зате в Центрвиборчкомі нам повідомили, що жодних подань, звернень та інших документів, що свідчили б про наміри українського МЗС, туди поки що не надходило. І «в роботі» нині питання відкриття додаткових виборчих дільниць лише в Австралії (дві дільниці), у В’єтнамі (одна дільниця) і Придністров’ї (кілька дільниць). Чи дійде черга до Росії, у ЦВК прогнозувати не стали. Але від одного з членів Центрвиборчкому стало відомо, що надії команд опозиційних кандидатів на те, що їм удасться увести до складу комісій на додаткових дільницях (якщо їх усе-таки буде створено) своїх представників, абсолютно даремні. Відповідно до рекомендацій Центрвиборчкому, комісії на додаткових закордонних дільницях, утворюваних як виняток, формуються на підставі уявлень МЗС. І жодних представників кандидатів у їхньому складі не передбачено. Так що Володимиру Володимировичу, швидше за все, ще не раз сидіти за одним столом із Віктором Федоровичем. Якщо, звісно, Леонід Данилович остаточно змирився з думкою, що це можливо і за його відсутності.
