RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Архив новостей / Форум

Цімошевич: Україна - різна!

// 26.06.2004 12:50 //

Польський міністр закордонних справ Влодзімеж Цімошевич заявив, що першочерговим завданням для ЄС є створення умов для залучення України, Білорусі та Молдови до нової розширеної Європи.

Своє бачення основних пріоритетів зовнішньої політики Варшави пан Цімошевич виклав у статті в польській щоденній "Газеті Виборчій", що вийшла два тижні тому.

Я зв'язався з паном міністром, аби взяти інтерв'ю для Радіо Полонія - програми Польського радіо для закордону, - і нам вдалося детальніше поговорити про його бачення ситуації Україна-Польща-ЄС.

-Пане міністре, у своїій статті "Польща в метушні світу" ви твердили, що стратегічною метою номер один Польщі є підвищення шансів України, Молдови та Білорусі стати членами ЄС та НАТО. Яким чином Польща збирається переконати своїх партнерів по ЄС втілити в життя їхню політику "відкритих дверей"? Адже треба взяти до уваги факт, що деякі представники ЄС, наприклад, Романо Проді, неодноразово заявляли, що Україна не має шансів опинитися в структурах ЄС?

В.Цімошевич: Насамперед хочу сказати, що це більш складна проблема. Йдеться не лише про те, аби переконати партнерів з ЄС, але також про підтримку проєвропейської позиції у самих цих державах.

Адже у випадку, наприклад, України чи Молдови ми маємо справу з заявами та сподіваннями, але важко вести мову про те, що ці держави таки зробили свій стратегічний вибір.

На це звертають увагу політики та публіцисти в тих державах. У випадку Білорусі, такої близької до нас через наше сусідство, взагалі важко говорити про європейський вибір.

Але що стосується самого європейського вибору - ми просто послідовні. Ми будемо повторювати, що в Європі кожна держава, кожен народ, якщо має бажання й зуміє дотриматися європейських вимог (а ми знаємо, наскільки це важко), повинен отримати таке право, таку перспективу.

Окрім того, відомо, що поки що не завершено повністю роботу над концепцією політики нового сусідства ЄС.

Ми вже півтора роки активно долучаємося до цієї роботи і будемо там заявляти про свої вимоги. Водночас хочу підкреслити, що ЄС та Європа переживають дуже особливі часи, на що ми звертаємо увагу наших східних сусідів, зокрема українців.

Відбулося найбільше в історії розширення ЄС, прийнято десять нових членів. Люди бояться надмірних витрат на розширення, надмірної конкуренції на ринку зайнятості.

Політики в Західній Європі не можуть легковажити настроями своїх суспільств, тому не можуть робити якісь заяви на далеку перспективу, і це треба усвідомлювати.

Зараз важливо, аби не вмерла сама ідея, аби від неї не відмовилися. Через певний час - мені важко сказати, чи це буде кілька місяців, чи рік, чи два, - виникнуть об'єктивні умови, які дозволять піти далі в офіційних твердженнях.

І останнє. Ви згадали про думки деяких посадовців євроструктур, зокрема про голову Єврокомісії пана Романо Проді. Те, що він сказав, він сказав як Романо Проді, а не як голова Єврокомісії.

Це варто усвідомлювати. Єврокомісія не давала йому мандату на такі заяви, і країни-члени також не надавали йому таких повноважень.

На мою думку, його заяви були політично невдалі, бо голова Єврокомісії (а він до того ж іще й іде з цієї посади) повинен більш адекватно віддзеркалювати стан мислення і Європейської комісії, і держав-членів. Отже, не треба цьому надавати великого значення.

-Професор Богдан Осадчук із Вільного Університету в Берліні, коментуючи в інтерв'ю радіо Полонія вашу статтю "Польща в метушні світу", наголосив, що Німеччина бачить на сході лише Російську Федерацію, і що Польща має докласти величезних зусиль, аби змінити це становище. До речі, цю вашу статтю пан Осадчук назвав "новою доктриною зовнішньої політики Польщі". Чи бачите ви можливість для того, щоб, як ви пишете у своїй статті, "польсько-німецьке партнерство довело до встановлення спільного бачення інтеграції Східної Європи та встановлення для України перспективи членства в ЄС"?

В.Цімошевич: Насамперед зізнаюся, що моїм бажанням було визначити в цьому тексті стратегічний вимір майбутньої польської закордонної політики.

Після того, як ми стали членами НАТО та ЄС, ми вичерпали стратегічні цілі нашої зовнішньої політики, визначені на початку 90-х років.

Дедалі частіше з'являлися запитання про наше бачення у довгій перспективі. Я хотів би, аби моя стаття спонукала експертів з міжнародних питань до участі в дебатах.

Одна особа не повинна формувати стратегічні концепції. Вони повинні народжуватися зі спільного розуміння світу та інтересів Польщі. Отже, я радий такій реакції професора Богдана Осадчука.

Якщо йдеться про тезу професора про співробітництво Польщі з Німеччиною у визначенні східної політики, то я так розумію, що він погоджується з моїм баченням.

З різних причин, які неважко зрозуміти, багато європейських лідерів зосереджують свою увагу на Росії як на основному партнері. Це насамперед питання загальновідомого потенціалу Росії та амбіцій Росії, але з іншого боку - це прояв консерватизму мислення.

Менше значення ці лідери приділяють Україні, не кажучи вже про Білорусь. Мені це прикро. Таке ставлення до Білорусі виникає через внутрішнє політичне становище в тій країні, яка залишається недооціненою.

Без загального розуміння чільних з точки зору потенціалу країн важко буде переконати інших членів ЄС щодо відповідного напрямку східної політики.

Я глибоко вірю, що як Польща, так і Німеччина, беручи до уваги її роль у ЄС та Європі, повинні намагатися спільно проводити наші пропозиції, і ми це німцям пропонуватимемо.

-У Польщі та Європі часто чути голоси про те, що важко інтегрувати Україну до Європи, якщо самі українці не хочуть цієї інтеграції. Проте коли я розмовляю з визначними українськими інтелектуалами, наприклад професором Мирославом Поповичем, і повторюю цю думку, то вони її відкидають, наголошуючи, що українське суспільство різне, і не можна сприймати Україну виключно через призму теперішньої влади. Професор Попович каже: допоможіть проєвропейцям. Чи допомагатиме Польща, і в який спосіб можна надати допомогу проєвропейськи налаштованому політичному та інтелектуальному середовищу в Україні?

В.Цімошевич: Уже кільканадцять років ми не робимо нічого іншого, тільки намагаємося допомогти, і, звичайно, надалі будемо це робити.

Ми усвідомлюємо, що українське суспільство різне, зокрема коли йдеться про орієнтири в зовнішній політиці України.

Знаємо, що велика кількість українців хоче європейського вибору, але знаємо також, що багато інших має інший погляд.

Українська влада, з одного боку, заявляє про тісніше співробітництво з НАТО та ЄС, а з іншого - долучається до програм, які - принаймні так може здатися на перший погляд - можуть виявитися помилковими у географічному та політичному вимірі.

Наголошую - це їхній суверенний вибір, але йдеться про потребу однозначних сигналів.

У рамках нової політики сусідства Єврокомісія підготувала так званий "План дій Україна-ЄС". Такі пропозиції ніколи не сприймають беззастережно, але, наскільки мені відомо, тепер роботу призупинено з ініціативи української сторони.

Найімовірніше, протягом найближчих двох тижнів двосторонньої згоди на цей план не буде, і ми хотіли б зрозуміти, чому.

А треба пам'ятати, що це своєрідний практичний механізм, який організовує підтримку українських реформ, громадянського суспільства, європейського вибору України, проєвропейських середовищ тощо.

Ми мусимо усвідомлювати, що в кожній суверенній країні зовнішня допомога залежить від суверенної влади, і в контексті позиції цієї влади її й треба розглядати.
Андрій Рибалт, кореспонодент Бі-Бі-Сі в Варшаві

Обсудити в форумі



© Kievrus 1999-2014 Написать письмо
google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html