RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Архив новостей / Форум

Валерій Кравченко: "Я хочу передати документи в Україну, подитивитися, якою буде реакція влади й діяти адекватно їй"

// 25.02.2004 18:37 //
У вівторок генерал СБУ Валерій Кравченко продовжив своє спілкування з "Німецькою хвилею". Тим часом ситуація після його резонансних заяв набула більшої конкретики. Очікується, що в четвер нині вже колишній радник посольства України в Німеччині передасть народному депутатові Миколі Томенку документи, які ніби можуть засвідчити антиконституційний характер дій деяких українських високопосадовців.

У розмові з "Німецькою хвилею" генерал СБУ Валерій Кравченко ще раз повторив свої вимоги до українського керівництва:

"Єдине, чого я хочу - це щоб до Берліна приїхали представник Генеральної прокуратури й парламентського комітету з прав людини. І щоб я їм офіційно й, приміром, у присутності тележурналістів, передав інформацію. Поки що лише Микола Томенко сказав, що готовий приїхати сюди. Від Генпрокуратури я поки що нічого не маю. Втім, якщо приїде Томенко, то треба буде передавати ці матеріали йому. А він вже нехай їх направить далі до Генпрокуратури".

Валерій Кравченко підкреслив, що передасть Миколі Томенку всі матеріали, які є в нього. На наше запитання, як він буде діяти після цього, генерал відповів:

"Я хочу подивитися, якою буде реакція влади. Якщо Генеральна прокуратура розпочне справу і мені треба буде виїхати в Україну, щоб дати свідчення, то я готовий поїхати. Якщо ж буде так, як до сьогодні, тобто казатимуть, що я з ґлузду з"їхав чи що все це абсурд по суті, як про це заявила СБУ, то мені залишається лише повторити: я маю докази, їх треба передати в Україну, й там в усьому розібратись. Я думаю, що це - нормальна реакція. Тут є логіка й здоровий ґлузд. Якщо ж, наприклад, ніякої справи по цьому факту розпочато не буде, й не буде ніякої реакції, то тоді я дітиму, як я вже казав - адекватно діям влади".

Валерій Кравченко не бачить сенсу порівнювати його дії з діями відомого майора Мельниченка, як це ледь не автоматично зробили деякі ЗМІ:

"У Мельниченка свою доля, а в мене - своя. Я не дуже обізнаний з тим, як і що передавав Мельниченко. Я маю свої докази того, що режим Кучми є злочинним. І я хочу ці докази передати. Як на мене, то нічого спільного між моєю справою та справою Мельниченка немає. Тому він робить своє, а я - своє. Я хочу, щоб президент України, а також його підлеглі просто поважали закони України. Президент є гарантом Конституції, і він перший повинен ці закони виконувати".

Хоча Кравченко й Мельниченко перебували в Берліні в один день, зустрічі між ними не було :

"В мене й бажання зустрічатися з ним немає, я думаю, що і в нього таке бажання відсутнє".

Валерій Кравченко підтвердив, що й надалі користується авто й стільниковим телефоном українського посольства в Берліні і вважає, що за ним можуть стежити:

"Дійсно, я користуюсь і мобільним телефоном, і автомобілем посольства. Мені поки що немає де і жити. Я щоразу міняю готелі... Я думаю, що їм потрібен не тільки я, а ще й докази, які є в мене. Тому як тільки я передам документи - Томенку чи представникові Генеральної прокуратури, - то я відразу віддам і телефон, і машину посольству".

Валерій Кравченко каже, що живе поки в Берліні за рахунок тих коштів, які вдалося заощадити за 9 місяців роботи в посольстві. Щодо своєї безпеки, то він зауважив:

"Погроз, як таких, немає. Але я спілкуюся з посольством і відчуваю дещо... Просять, щоб я не відключав свій телефон, просять сказати, де я перебуваю... У мене є таке відчуття, що тут все ж є люди, які за мною "працюють". Тому є потреба якось думати про свою особисту безпеку".

Звісно, що генерал дбає не лише про свою безпеку, але й про безпеку своєї родини. Поки він щодня перебуває в контакті зі своїм сином і в нього загалом складається враження, що справи в рідних "поки нормальні". Валерій Кравченко ще раз підтвердив нам, що не має намірів залишатися в Німеччині. Загалом же розмірковувати нині про майбутнє йому непросто:

"Я зараз думаю щодня, як би в цей день вижити. А щодо майбутнього... Знаєти, ми раніше вже 70 років думали про майбутнє. Зараз треба жити сьогоднішнім днем. Я зараз саме цим і займаюсь: як вижити, як зробити так, щоб мене тут ніхто зайвий не побачив... Так що мені зараз не до майбутнього..."



© Kievrus 1999-2014 Написать письмо
google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html