RUSUKRENG
РОЗДІЛИ
ИНТЕРАКТИВ
ПОМОЩЬ
Архив новостей / Форум

Про любов українців до дорогих авт

// 10.06.2007 07:43 //
Фокус” присвячує тему номеру власному дослідженню кращого міста України, де перше місце дісталося Івано-Франківську, а не Києву, який посів лише 2 місце.

“Власть денег” у статті “Нерухомість зрушила” пише про те, що одна з найприбутковіших галузей української економіки, напевне, увійшла у період стагнації.

“Корреспондент” у статті “Культ машин” пише про ще одну новітню пристрасть українців – нові авто, за кількістю покупок яких Україна випереджає деякі західніші країни.

“Контракти” у рубриці “олігархознавство” подають історичний екскурс у період первинного накопичення капіталу в США, і знаходять у подіях столітньої давнини багато паралелей з Україною.

Цього тижня часописи намагаються відійти від політичних тем, і пишуть про буденне життя, навіть про побутове.

“Фокус” присвячує тему номеру власному дослідженню кращого міста України, де перше місце дісталося Івано-Франківську, а не Києву, який посів лише 2 місце. Як пише “Фокус”, такі результати здивували навіть самих дослідників:

“Київ, лідер за кількістю вищих балів, наприкінці дослідження поступився Івано-Франківську. При цьому невеличкий обласний центр Західної України вирвався вперед, не заробивши у жодній категорії максимальних 50 балів. Проте його тверді “четвірки”, а інколи й “трійки”, в сумі дали більше, ніж нестабільні “відмінно” столиці. У Києві виявилося найдорожче житло, за що він і отримав “одиницю”, а також його підвела пост-чорнобильська екологія,” – пояснює причини неочікуваних результатів “Фокус,” і також називає переможців у інших номінаціях: Київ – найбільш привабливе місто для інвесторів та туристів, Переяслав-Хмельницький – найбільш екологічно чисте місто із найдешевшим житлом, Коломия – найбезпечніше місто, Одеса – місто із найнижчим рівнем безробіття, Сімферополь має найнижчі комунальні тарифи, Енергодар володіє найбільш розвиненою інфраструктурою, і найкультурніше місто – Судак.

“Власть денег” у статті “Нерухомість зрушила” пише про те, що одна з найприбутковіших галузей української економіки, напевне, увійшла у період стагнації. Першою причиною цього називається надзвичайно високий рівень цін, які вже не цікавлять ані спекулянтів, ані звичайних покупців. Як пише часопис, українці вже не вірять у те, що квартири коштують стільки, скільки за них просять: “Київський ринок нерухомості – одне наймістичніших явищ в українській економіці.

Впродовж останніх років ціноутворення тут відбувалося виключно на основі інформаційних маніпуляцій. Повторюючи безкінечні мантри про неминуче подорожчання, агенції нерухомості дуже вдало спровокували ажіотажний попит...Завдяки рекордному зростанню цін (більше 70% за підсумками 2006 року), київське житло стало одним із найпривабливіших інструментів для інвестування не тільки в Україні, але і у всій Європі. На обсяги спекулятивних угод красномовно вказує той факт, що світло у третині вікон столичних новобудов ввечері не горить. Ці порожні квартири зазвичай перепродаються через рік після покупки,” – пише “Власть денег” про ситуацію, що склалася на початок цього року.

Але вже навесні серед учасників ринку пішли чутки, які згодом підтвердилися і цифрами: кількість укладених угод купівлі-продажу різко скоротилася, а ціни на нерухомість припинили зростання. Часопис також наводить 3 аргументи припинення зростання цього ринку, які зазвичай, називають його учасники: це політична криза, “галас” у пресі та вичікування потенційних покупців. Проте всі ці аргументи автори часопису вважають хибними і штучними, і пропонують своє пояснення того, що відбувається на ринку нерухомості в Києві:

“Коли середня вартість квадратного метру столичного житла перевищила 2000 доларів, кількість заявок на покупку від молодих сімей почала стрімко зменшуватися. Аби зрозуміти причини цього, досить зробити прості математичні розрахунки. При вартості трикімнатної квартири у Києві у 150-200 тисяч доларів навіть кредит на 20-30 років змушує родину щомісяця виплачувати банку 1.5-2 тисяч доларів. Середньостатистична київська родина не може дозволити собі такі витрати,” – пише “Власть денег”, і порівнює київську ситуацію із Берліном, Ригою, Прагою та Варшавою, де житло є дешевшим, а також із Москвою, Парижем та Лондоном, де вартість квадратного метра житла поки що перевищує київську.

“Корреспондент” у статті “Культ машин” пише про ще одну новітню пристрасть українців – нові авто, за кількістю покупок яких Україна випереджає деякі західніші країни:

“За даними, наданими інформаційно-аналітичною групою AUTO-Consulting, у 2006 році Україна посіла 9 місце у Європі за кількістю проданих нових автомобілів, випередивши Австрію, Швецію, Польщі та Грецію. За прогнозами того ж джерела, цього року у країні буде продано до півмільйона нових авто іноземного виробництва. При цьому 10600 із них – преміум-класу,” – пише “Корреспондент”, але водночас припускає, що таке зростання ґрунтується на певній “аномальності” поведінки українців:

“Купуючи у 2006 році малолітражку, приміром сучасну Ладу чи скромний автомобіль іноземного виробництва як Renault Symbol, в середньому українець викладав за неї всю свою зарплату за 2.5 роки. При цьому росіянин вкладається у цю ж покупку із зарплатою у півтора роки, поляк віддає всю річну зарплатню, а англієць – всього за 5 місяців,” – пише про дивацтва українського капіталізму “Корреспондент.”

“Контракти” у рубриці “олігархознавство” подають історичний екскурс у період первинного накопичення капіталу в США, і знаходять у подіях столітньої давнини багато паралелей з Україною:

“США, 60-70-ті роки XIX століття. Після завершення громадянської війни в країні стартує епоха початкового накопичення капіталу з наступним його переділом. Масово будуються заводи, залізниці й мости. Нікому не відомі торгівці худобою й лісом раптом перетворюються на власників залізничних і будівельних компаній — і так само швидко розорюються.

Вирують корпоративні війни й рейдерські атаки. Нью-йоркські фінансисти, які розбагатіли в ході громадянської війни, міряються силами зі «старою аристократією» з Бостона й Філадельфії. Бурхливо зростає промислова Пенсільванія, власники вугільних копалин і металургійних заводів перековують мільйони на політичний вплив.

Україна, 90-ті роки XX століття. З розпадом СРСР у країні почався переділ активів і сфер впливу.

Державні заводи масово знаходять власників і керуючих. Нікому не відомі торгівці комп’ютерами й бензином, директори гастрономів і рекетири перекваліфікуються на олігархів. Навколо метзаводів, ГЗК, шахт й обленерго вирують корпоративні війни, процвітає рейдерство. Київська номенклатура воює з вихідцями із Дніпропетровська.

Бурхливо зростає промисловий Донбас: тамтешні бізнесмени, здобувши контроль над ланцюжком «вугілля — кокс — метал», чимдалі впевненіше почуваються в міністерських кріслах і парламентських кулуарах,” – пишуть “Контракти”, і подають 8 пар портретів американських та українських скоробагатьків, долі яких мають певні спільні риси.

Анастасія Зануда



© Kievrus 1999-2014 Написать письмо
google-site-verification: google90791c0187cc9b41.html