Українське вугілля: якою ціною

0 На вівторок запланована робоча поїздка президента Віктора Ющенка до Луганської області. Головною метою того візиту в президентському секретаріаті називають ознайомлення з проблемами підприємств гірничо-металургійного комплексу та вивчення питання безпеки людей.

Напередодні президентських відвідин вугільного регіону на 2 тамтешніх шахтах сталися аварії і знову загинули люди.

На копальні "Абріс" у місті Антрациті під завалом породи загинуло двоє шахтарів. Тим 356, кого пожежа застала на іншій Луганській шахті "Білоріченській", пощастило дістатися з-під землі живими. Видобуток вугілля там припинено до повної ліквідації аварії.

Шахта Засядька: тиждень після аварії

На копальні імені Засядька, де минулого тижня загинуло 100 гірників, продовжує вирувати полум'я. Побоювання шахтарів за своє життя газета "Сегодня" назвала причиною, через яку буцімто 600 гірників написали заяви про звільнення з роботи, а керівництво шахти було змушене припинити там видобуток вугілля.

Однак як повідомляє кореспондентка Бі-Бі-Сі в Донецьку Ліна Кущ, вуглевидобуток на Засядька триває.

"Шахта імені Засядька, яка минулого тижня відновила видобуток вугілля, сьогодні видає на гора близько 4 тисяч тонн палива щодоби. Це половина тієї кількості, що вироблялася до аварії. На шахті кажуть, що зараз там працюють 2 дільниці. Ще 1 відновить видобуток днями. Ділянка, де триває підземна пожежа, зараз ізольована перемичками. Туди надходить інертний газ, однак поки що знизити температуру не вдалося. На шахті підтвердили, що одразу після аварії частина гірників подала заяви про звільнення, однак скільки цих заяв, на підприємстві не уточнюють. Здебільшого це робітники, які влаштувалися нещодавно, та ті, чиї родини протестують проти щоденного ризику для своїх годувальників".

Вугілля: ціна як фактор безпеки

Що ж стосується перспектив цілої вугільної галузі, то одразу після аварії на Засядька прем'єр-міністр Янукович заявив у Донецьку, що від витівок стихії не застрахований ніхто і що влада не збирається закривати шахти. Минулими вихідними до тих слів долучився і президент Віктор Ющенко, запевнивши, що Україна продовжуватиме видобувати вугілля.

Вугілля має свою ціну. Зараз ми її не показуємо. А не показуємо ціну вугілля, значить, ми недофінансовуємо шахтаря і шахту. Що таке недофінансування шахтаря і шахти? Очевидно, це в тому числі і техніка безпеки

<

Аби робота на українських шахтах стала вигідною та безпечною, президент закликає скласти ринкову ціну українському вугіллю і перестати продавати його всередині країни за заниженими цінами.

"Ми не повинні сьогодні вугілля продавати по демпінгу всередині країни. Вугілля має свою ціну. Зараз ми її не показуємо. А не показуємо ціну вугілля, значить, ми недофінансовуємо шахтаря і шахту. Що таке недофінансування шахтаря і шахти? Очевидно, це в тому числі і техніка безпеки".

Уроки минулого

Скласти ринкову ціну українському вугіллю намагалася Юлія Тимошенко, коли вона за прем'єрства Ющенка була віце-прем'єром із паливно-енергетичних питань.

Тимошенко була впевнена, що саме аукціон зліквідує привілеї для обраних і започаткує конкурентне середовище на ринку коксівного вугілля. Тодішній заступник міністра палива та енергетики Віталій Гайдук намагався довести, що аукціони зруйнують напрацьований підприємствами та комерційним структурами ланцюжок "вугілля-кокс-метал", який, мовляв, забезпечує вчасне отримання шахтарями грошей за видобуте ними вугілля і навіть посилює притік інвестицій у вуглевидобуток.

Однак єдині проведені урядом Ющенка аукціонні продажі коксівного вугілля покупці фактично бойкотували, і змовишись, не купили жодного кілограма.

Упродовж семи років, що минули відтоді, власники підприємств, які виробляють метал та експортують його на світові ринки за світовими ж цінами, встигли приватизувати низку коксохімічних заводів і шахт, замкнувши таким чином на собі ланцюжок "вугілля-кокс-метал" та отримавши ніким не регульоване право встановлювати ціни на продукцію своєї шахти для свого коксохімзаводу і далі для свого металургійного комбінату.

Оскільки ж вугілля в тому ланцюжку, на відміну від металу, не є кінцевим продуктом на зовнішній продаж, то приватний власник цілого замкнутого циклу зацікавлений, щоб сировинна складова експортного товару залишалася якомога дешевшою, відтак підвищувати собівартість вугілля, у тому числі і за рахунок покращення умов та безпеки праці шахтарів, не поспішає.

Натомість президент України переконаний, що приватний бізнес може вкласти у модернізацію та розвиток шахт набагато більше, ніж держава.